Це один із методів корекції оклюзії, а саме її статичної та динамічної складової, а також, при можливості, парафункції. Зводиться до усунення оклюзійних перешкод та корекції передньої (бокової) направляючої. При цьому важливо:
- не варто проводити балансування, якщо не зрозумілий наслідок;
- успішний результат повинен бути забезпечений до початку лікування;
Алгоритм техніки виконання.
Спочатку виконується оклюзійний аналіз.
Під час якого проводиться аналіз статичного положення з виявленням оклюзійних перешкод і аналіз динаміки (рухів). Після цього відбувається демонстрація пацієнту проблемних ділянок. Далі на гіпсових моделях проводиться діагностична корекція з повторною демонстрацією пацієнту об'єму необхідних маніпуляцій. Будь яка незворотня зміна на зубах у пацієнта здійснюється тільки після:
- усвідомлення необхідності змін;
- визначення об'єму змін;
- отримання дозволу(!);
Технічно Балансування оклюзії проводиться за чіткими правилами і відповідно до протоколу. При цьому виконуються слідуючі маніпуляції:
- пришліфуваня скатів зубних горбиків, котрі визначені як оклюзійна перешкода;
- корекція оклюзійної поверхні опорних зубів (молярів,премолярів);
- оптимізація динаміки , що включає корекцію передньої, латеральної передньої направляючої (при наявності), або інших варіантів при відкритому чи зворотньому прикусі;
- дослідження та корекція зубів що можуть потерпати при парафункції;
Коли, кому і для чого варто проводити балансування? Відповідь - усім, у кого є будь які стоматологічні проблеми. Ціль — отримати одне(!) чітке (або контрольовано одне) положення нижньої щелепи (CO=CR). При наявності двох і більше положень, не можливо чітко виконати будь яку реставрацію. Не коректно виконана реставрація може стати оклюзійною перешкодою, яка буде “знищена”. При цьому тільки питання часу. По суті це і є причиною, того що деякі зуби приходиться постійно лікувати....
Хороший результат дає балансування оклюзії при гіперчутливості зубів. Після коректно виконаних маніпуляцій підвищена чутливість зникає, або суттєво зменщується.
Балансування оклюзії варто проводити при наявності м'язевої дисфункції, проте протипоказано при суглобовій. Корекція оклюзії при суглобовій дисфункції можлива тільки після усунення симптомів. Суглоб повинен переносити тестове навантаження без болю.
При усуненні м'язевої дисфункції шляхом балансування зникає відчуття "важкості" у щелепово-лицевій ділянці, м'язах шиї. Можливо застосовувати у поєднанні з лікуванням у остеопата. Усі маніпуляції повинен проводити стоматолог з досвідом. Неправильне виконання балансування оклюзії може поглибити існуючу дисфункцію (суглобову, м'язеву) чи створити нову.
Якщо балансування виконано правильно, то після першої процедури пацієнти отримують "WOW ефект", тобто "несподівано хороший результат". Положення нижньої щелепи вирівнюється, зуби змикаються щільніше. При цьому зникає "ковзання" або потреба постійно підставляти/шукати оптимальне положення. Рухи до переду та бокові відбуваються легко без затримки на жувальних зубах. З'являється відчуття комфорту. Як правило, цю процедуру проводять три рази. Це відбувається в силу того, що м'язам потрібен час для "перепрограмування", звикання до стану у якому відсутні певні оклюзійні перешкоди різної величини.
Так повинні виглядати мітки на зубах при коректно виконаному балансуванні оклюзії верхня картинка, та наявність оклюзійних перешкод на жувальних зубах при динаміці (бокових рухах) нижня картинка. Ці червоні полоски на жувальних зубах повинні бути усунені методом пришліфування чи оптимізацією передньої направляючої на різцях чи іклах.
Дуже добрі результати досягаються з використанням апарату T-scan.
Немає коментарів:
Дописати коментар