Оклюзійний аналіз (Функціональна діагностика). Метод щелепово-лицевої діагностики, що ґрунтується на вивченні статичного положення нижньої щелепи, динаміки (рухів), а також парафункції. Виконується у аналоговому та цифровому варіанті.
Будь-яке стоматологічне захворювання має певну причину виникнення. Лікування, як правило, зводиться до усунення наслідку. При цьому не аналізується причина виникнення, тому і не усувається, чи усувається випадково. Отримати гарантований довготривалий результат, без усунення причини, практично не можливо. Оклюзійний аналіз виконується для діагностики та визначення способу усунення причини будь якої стоматологічної проблеми.
"Не слід починати будь яке лікування до тих пір, поки не буде зрозумілим кінцевий результат, та не встановлені шляхи його досягнення." (Dawson P.E.)
Цю фразу можна вважати лейтмотивом Оклюзійного аналізу. Ціль-створити копію зубощелепного механізму кожного індивідуального пацієнта на зовнішньому симуляторі (артикуляторі) для того щоб:
1. зрозуміти як працює кожен індивідуальний механізм;
2. де і по якій причині виникають "збої" у його роботі;
3. що потрібно змінити;
4. яким чином можливо внести зміни;
5. побачити і проаналізувати кінцевий результат;
Виконується у аналоговому та цифровому варіанті.
Аналоговий варіант. Знімаються відбитки, відливаються гіпсові моделі. Проводиться реєстрація положення верхньої щелепи, за допомогою лицевої дуги.
Реєстрація положення нижньої щелепи у центральному співвідношенні. Переноситься і гіпсується у артикулятор.
Проводиться аналіз:
У присутності пацієнта на гіпсових моделях проводяться відповідні/потрібні зміни з демонстрацією і коментарями. Тільки після усвідомлення необхідності змін, визначення їх об'єму та чіткого розуміння кінцевого результату, а також отримання дозволу від пацієнта (бажано письмового) можна приступати до їх виконання. Досить часто все починається з Балансування оклюзії.
Аналоговий варіант оклюзійного аналізу варто проводити при: наявності дисфункції (суглобової чи м'язевої), перед ортопедичним лікуванням (протезуванням), особливо тотальним, протезуванням на імплантах, ортодонтичним лікуванням (за допомогою брекет системи).
Ватро виділити оклюзійний аналіз при протезуванні на імплантах. Найбільш оптимальне розміщення імпланта у кістці буде визначатись якістю і кількістю кістки та функціонально коректним положенням коронкової частини. Стан кістки визначається за допомогою комп'ютерної томографії. Для функціонально оптимального положення коронкової частини проводиться діагностичне воскове моделювання (wax up). Його можна робити у аналоговому та цифровому варіанті.
Якщо воскове моделювання виконано на гіпсових моделях (аналогове), його переводять у цифровий варіант. Далі у відповідній програмі відбувається співставлення результатів комп'ютерної томографії та воскового моделювання (цифрового чи аналогового) для визначення найбільш оптимального розміщення імпланта. На його основі проектується і виготовляється хірургічний шаблон. За допомогою якого проводиться операція встановлення імпланта з найвищим ступенем точності. Після цього можливо провести негайне протезування тимчасовими конструкціями. Таким чином досягатиметься дві цілі. Пацієнту не потрібно перебувати у стані без зубів на час остеоінтеграції (приживлення) імпланта (5-6 міс). Коректно направлена дія сили, вздовж довгої осі зуба, буде стимулювати сам процес остеоінтеграції.
Також можливо негайно виявити певні неточності тимчасової реставрації (коронки), що проявлятимуться у вигляді болей чи почервонінням ( кровотечею) з ясен навколо встановленого протеза. На тимчасовій реставрації повинна бути можливість вносити будь які зміни для оптимізації функціонально коректної форми. Ця форма, визначена емпіричним шляхом, повинна братися за основу для виготовлення постійної реставрації, не залежно від способу виготовлення (металокераміка, фрезерований циркон, прескераміка, тощо).
Ще одним, на мій погляд, надважливим напрямком застосування оклюзійного аналізу має бути ортодонтія. Не допустимо проводити не зворотні зміни пацієнтам, без розуміння кінцевого результату і того, як буде функціонувати уся система у "новому" варіанті. Існує дуже багато даних, що не коректно виконане ортодонтичне втручання створює ситуацію, котра приносить пацієнтові ще більше проблем ніж до лікування. У такому випадку оптимальним буде провести цифровий варіант оклюзійного аналізу. На його основі базується метод ортодонтичного лікування Invisalign.
Цифровий варіант. Скануються зуби верхньої та нижньої щелеп, лице. Скан (цифрове зображення) лиця це фактично цифрова лицева дуга. Відповідна програма підтягує та співставляє усі ці зображення (скани). Трохи проблемним є коректно відсканувати і підтягнути восковий (чи інший) реєстрат нижньої щелепи для встановлення у положення центрального співвідношення (CR). Також цифровий артикулятор має певні особливості (налаштування) при виконанні рухів (динаміки). Парафункцію дослідити ж практично не можливо. Проте легко і швидко можна змінювати положення і форму певних зубів, а також виконати цифровий wax up (діагностичне воскове моделювання). На мій погляд, на даний момент, цифровий варіант оклюзійного аналізу є не зовсім коректний ("сирий"), проте ситуація змінюється досить швидко. Думаю у найближчий час це буде популярний метод діагностики у стоматології.
Найбільш оптимальним буде виконати оклюзійний аналіз аналоговим способом, а при певних потребах (wax up, digital smile design) перевести у цифровий варіант.
Немає коментарів:
Дописати коментар