Статичне, або вихідне положення оклюзії. Перебуваючи у стані спокою наші зуби досягають певного взаємного співвідношення. Від нього починаються і у ньому закінчуються рухи нижньої щелепи, що виконуються для здійснення функції мови, жування, чи ті що виникають мимоволі під час сну (парафункції). Тому, на скільки це положення стійке, тобто дає можливість м'язам досягти спокою, розслаблення та відпочинку, і буде, у значній мірі, залежати стан зубів чи скронево-нижньощелепного суглобу.
Статачне положення нижньої щелепи буде визначатись двома чинниками. Це:
- Центральна оклюзія (ЦО), Сentric occlusion СО;
- Центральне співвідношення (ЦС), Сentric Relation CR;
Центральна оклюзія це положення рухомої нижньої щелепи у стані спокою, при якому зуби змикаються комфортно.
Поняття Центральне співвідношення появилось відносно недавно і пов'язане з функціональною оклюзією. Трактування даного терміну різними гнатологічними концепціями дещо відрізняється. Можливо тому у програмі базового стоматологічного навчання не подається зовсім. У даному блозі я подаватиму цей термін відповідно до концепції ac. Dawson.(US)
Центральне Співвідношення це стартове (вихідне) положення оклюзії. Характеризується розміщенням голівок, а точніше комплексу голівка-диск скронево-нижньощелепового суглобу (СНЩС) у своєму передньоверхньому положенні на горизонтальній осі.
- Центральне співвідношення є основним орієнтиром для визначення статичного положення оклюзії.
- У стані Центральної оклюзії голівки скронево-нижньощелепного суглобу повинні знаходитись у положенні Центрального Співвідношення СО=СR.
- Тільки у положенні Центрального Співвідношення з коректною опорою на усі зуби можливо досягти нейром'язевого спокою. А це основна ціль оклюзійного лікування- досягнення довгострокового, прогнозованого результату!
Статичне положення оклюзії.
У нас рухомую являється тільки нижня щелепа. Це забезпечується за рахунок Скронево- нижньощелепового суглобу (СНЩС) та жувальних м'язів. Але будь який рух повинен починатись і закінчуватись певним статичним положенням. Статичне положення буде досягатись за рахунок позиціонування м'язами нижньої щелепи у найбільш оптимальному співвідношенні (комфортне змикання) зубів. Буде виникати так звана ЦЕНТРАЛЬНА ОКЛЮЗІЯ (ЦО англ.СО). Ідеальною буде позиція нижньої щелепи при якій Центральна оклюзія відповідатиме положенню голівок суглобів у своєму стартовому положенні, тобто Центральному співвідношенні (CO=CR) як вказано на малюнку 1. брошури Bausch
(www.premier-dental.com.ua/manufacturers/produkciya-bausch-nimechchina ).
Центральне співвідношення (CR) це положення голівок яке первинно виникне у суглобі при формуванні зубощелепної ділянки у перинатальному періоді, коли відбувається закладка та розвиток верхньої щелепи, нижньої щелепи, суглобу, м'язів. Суглобові голівки займуть певне положення у суглобовій ямці та на горизонтальній осі. Жувальні м'язи (різних груп), прикріпляться від місця “А” до місця “Б”(умовно). Це буде їх фактичний розмір у стані спокою. Тобто енергетично нейтральна позиція. Зуби не впливають на це положення , тому що відсутні . Вони прорізуються пізніше, після народження. Тому це і буде так зване СТАРТОВЕ ПОЛОЖЕННЯ - Центральне Співвідношення ( сentric relation CR) . Після прорізування зубів, особливо постійних, чи будь якого стоматологічного втручання (пломба, коронка, та ін.) може виникнути ситуація як на мал.2.
Оклюзійна перешкода.
При рівномірному скороченні м'язів нижня щелепа піднімається до верху, а зуби стикаються з певною “ оклюзійною перешкодою”. Для уникнення такої перешкоди та комфортного змикання зубів, м'язи вимушені позиціонувати нижню щелепу у положення "Х" ( п.3 мал.1) . При якому голівки суглобів (одного чи обох) покинуть свою стартову позицію і займуть якесь нове положення. Найчастіше відбувається зміщення нижньої щелепи у бік (лівий, правий) і до переду (мал.3). Положення "Х" відповідатиме найбільш комфортному змиканню зубів, тобто виникне певний варіант Центральної оклюзії але при цьому ЦО ≠ ЦС (СО ≠ CR). Стабільність такої ситуації буде забезпечуватись виключно за рахунок вимушеного утримання м'язами нижньої щелепи.. Це в свою чергу призведе до їх втоми та дискоординації у роботі(мал.2). Отже повне розслаблення стане не можливим, через наявну оклюзійну перешкоду. Саме вона стимулюватиме жувальні м'язи до її усунення. При цьому страждатиме “слаба ланка”. Це будуть зуби або суглоб. А саме--- карієс до повного знищення зуба чи певної ділянки, розхитування зуба/зубів, патологічне стирання, суглобова дисфункція (болі, хруст, клацання, вивих суглобового диска з повною блокадою рухів) ... Також це може бути причиною м'язевої дисфункції... самої важкої та не зрозумілої, котра дуже важко піддається лікуванню.
Положення нижньої щелепи при якому центральна оклюзія відповідатиме центральному співвідношенню (CO=CR) буде стабільним у випадку, коли досягатись за рахунок:
- наявності найбільш передньої точки опори (на різцях);
- комплекс голівка-диск скроневонижньщелепного суглобу у положенні центрального співвідношення;
- при цьому відмічається коректний фісурно-бугорковий контакт з опорою на жувальні зуби.
У випадку, коли контакт на центральних різцях не можливий (відкритий прикус), жувальні м'язи будуть зміщувати нижню щелепу до появи найбільш передньої точки опори. Вона може фіксуватись на рівні ікол чи більш глибше. Таким чином все одно досягатиметься поява трьох опорних точок. При цьому найбільш передня буде не зовсім коректна. Це можливо призведе до зміщення голівок обох або одного суглоба з положення центрального співвідношення.
ТОМУ! Визначення СТАРТОВОГО ПОЛОЖЕННЯ (CO=CR), перед початком лікування є надважливою процедурою, яка в свою чергу дасть можливість провести будь яке лікування з високою долею гарантованого, прогнозованого успіху. Цю процедуру повинен виконувати стоматолог при первинному огляді кожного пацієнта. Але, на жаль, в силу того що дане питання не висвітлюється у програмі класичного навчального закладу реально володіють такими навичками дуже мала кількість лікарів. Це призводить до появи помилок різного ступеню при діагностиці та лікуванні стоматологічних захворювань.
Найбільш правильно перед початком будь якого лікування провести оклюзійний аналіз .
Якщо у процесі діагностики виявили не відповідність формули ЦО ≠ ЦС, її варто виправити до початку внесення не зворотніх змін (лікування, протезування). При цьому також потрібно визначити статус суглоба. Жодне лікування зубів не варто починати до тих пір поки не буде верифіковано здатність суглобу переносити навантаження без болю. В залежності від об'єму невідповідність формули ЦО ≠ ЦС можна виправити ортодонтичними, ортопедичними, чи хірургічними (важкі варіанти) методами. Одним із методів усунення є БАЛАНСУВАННЯ ОКЛЮЗІЇ.
Немає коментарів:
Дописати коментар